Lost in Random

Ось і була завершена чергова «подорож» для мого каналу. Останнім часом щось завершувати хочеться все менше – але то вже «ліричний відступ».

Дана гра, сюжетом та геймплеєм має не так багато «схожих» конкурентів, через що дійсно перші години затягують. Візуально теж, в цілому, непогано. Звісно, тут багато і «дитячих» моментів щодо «світу», але це і мала бути свого роду казка – повчальна, проте дещо темна. Рандом, насправді, доволі контрольоване поняття – особливо під фінал, але механіки під фінал псуються…

Сюжет – з одного боку розкривається доволі поступово, з іншого боку – фінал ставить значно більше питань, ніж ми мали впродовж «подорожі». Те що ми могли лиш припускати – нам кажуть «прямо», але багато чого все ж лишається за кадром. Бо чи зможе існувати такий світ (для такого «концентрату» в фіналі це доволі неприємне відчуття)? І наступна гра серії, особисто мене, за своєю суттю «типового клона рогалика» уже не так привабила, щоб шукати там розгадки «прямо зараз».

Персонажі – вони тут різні. От з ними видно більше «праці», ніж з основним сюжетом – але через це, ми й спотикаємось об цей сюжет під фінал. Бо поняття «волі» всіх другорядних персонажів переростає в щось значно більше, і тут проблема не лише в одній Кістці.

Саунд (що я не дуже люблю згадувати, але тут все ж варто) – він просто є. Не скажу що він в’ївся в пам’ять, навіть певні моменти в титрах звучали більш цікаво.

«Механіка». Основна частина гри – дослідження локацій (якщо звісно ти хочеш валюту та залутати ачівки/дод.історії), плюсом є «відносна» відкритість, доволі просто (у більшості випадків) побачити де ми зловимо тригер саме «головного сюжету», а от мінусом… Банальна мапа. Вона тут не зовсім інформативна, а деякі «дії» вимагають мандрів туди-сюди для певної «мети». Тут же ще одна «просадка», може й суто «механічна» (в що слабо віриться), але більше схоже на баг – при поверненні в певних місцях бій тригериться повторно, що витрачає час та не має сенсу, а то й взагалі блокує проходження до перезапуску (у «записаних серіях» це було двічі – один раз «по незнанню», другий «через необхідність»). В фінальних локаціях це виглядає взагалі «дивно». «Другорядна» частина – хоч і не менш важлива, це власне бої. Спочатку, ми доволі обмежені в можливостях – та все ж є варіативність, ти справді відчуваєш прокачку. Проте в фіналі це зводиться до одного бінду, бо наприклад «щит» у ворогів або «зона лікування» дуже обмежують використання багатьох карт, а то й зовсім унеможливлюють. Як і бої з босами – по суті все зводиться до накопичення «енергії» та «прокрутки» до єдиного нормального «варіанту» (лук володаря правил), стаціонарні «турелі» то взагалі напрочуд дивне рішення для будь-чого – а це вже суто рутина, що дещо… Не правильно. Знову про баги – в останній «серії» ми отримали «статус бою» та неможливість взаємодії з «нейтральними предметами», просто «тому що» (підозрюю через те що до того боса вбили надто швидко – знову довелось перезапускатись, але навіть теоретично нам не мали б давати можливість пройти вперед)…

Ну і черговий баг – уже в «фіналі» просто не випустив нас з катсцени, що теж…

Що в результаті? За початок гри, середину (десь перші її ?13? годин), за виключенням багу – 8,85/10. А от те що накопичилось під фінал (себто загалом майже 20 годин гемплею)… Опустило мої «підсумкові враження» до 8,05/10 – все ж непогано, проте можна було б цього (мінусів) «уникнути».