Вірш від 18.04.2022/Земля чи Життя?

Із сірого початку року… Прийшла на землю і нова біда. Ми всі забули, що ми люди… Бо почалась у нас війна. Ми всі втрачали надто яро - хто землі, хто чиїсь життя. Ми всі лиш бачили в новинах… І не тримали вороття. Земля стогнала та ревіла - але ми “люди,” лиш давно… Давно уж все забули, в мріях… У тих, що були раніш всього. І втратили ми ту надію… Що перш за все у нас була. І втратили ми тії дії, які вели нас до пуття. І як здається у цім світі - не має нам уж вороття… Але у нас у всіх є діти, та є ще і своя земля. Земля для кожного єдина, але від того не одна. Бо кожен ростить свою мрію, і кожен втілює життя. Життя те довге і чудове, але не в цю уж саму мить, невороття… Життя триватиме надалі… А нам лиш варто далі йти. Іти з опущеним забралом, та всіх вокруг поберегти. Чи кінчиться це скоро - хто зна…Але від того, тим не менш, життя… Триватиме надалі, й разом - ми вирвемось у нові відкриття.