Вірш від 16.04.2022/Могили?

Сталь… Труна… Та три могили… Чим ми долю заслужили? Хто в нас сіяв розбрат й смуту? Хто нас вів до незабудок? Чи хотіли ми усього… Того чорного, красного? Чи ішли ми далі в світі, поміж тих ножів, незбритих? Чи хто далі на планеті, став до нас із арбалетом? Де ми є і що нам буде? Нащо нам усе це, люди? Так і майнула вистава… Так ніде і не пристало. А всі тії… На могилі… Кажуть що було… Незриме… Злая доля, у цім світі. А на тім… Чи ми провидці? Зрештою піде навала, та Дніпро лиш чище стане. Відбудуємо ми разом - нашу неньку, на ще краще. Головне… Це зараз, браття, - невідступно простояти.