Вірш від 27.11.2014/Режими повсюду?

Сніг, мов біла пелена, вкрив усюди все довкола. Весь той простір, що аж сірий, був від голоду та мору. Але це було неначе, казка зла, що не бувала, I хоча, ми все ж впізнали… Ті ненависні режими, що лиш думку нам давали, Але все ж таки, помітно, те, що ми були безбідні. І не важили на себе, думку ту що в нас була там. I завжди усе так буде, все довкола буде в смуті, Доки люди не забудуть, слова власного не роздобудуть, Не забудуть слово заздрість, та не будуть сподіватись, Кожен лиш завжди на себе, а окрім себе довкола, Всіх залишать, наче з горем. Отже разом ми повинні, бути чесними, навіки, І аж дивно, всім уж стане, не вiд цього, й не відразу. I тоді ми все зумієм, кожного все ж зрозумієм. І аж вдасться нам створити слово давнє - утопія…