Вірш від 01.02.2017/Життя?

Любов, що нам навік дається, - підвладна тільки мудрецям. А решті, це лише здається, оскільки часу в нас нема. Тому знаходячи в собі прокльони, ми враз ідем кудись. А споглядаючи картину “все живого” - не вірим їй, хоча могли б А як відомо, усі досягнення з потуги - виходять з нами на той світ. Тому як хочеш ти лишити, хоч скарб який нащадкам що прийдуть - Живи насправді, думай здраво і щось залишиться навік.